Проблеми духовно-релігійного перевиховання в’язнів у тюрмах Російської імперії в ХІХ столітті

Анотація

Досліджується досвід духовно-релігійного перевиховання ув'язнених у в'язницях Російської імперії у XIX столітті. Проаналізовано діяльність священнослужителів в контексті духовно-релігійного перевиховання осіб, які вчинили протиправні діяння. Священик обов'язково був включений до персоналу в'язниці. Його обов'язки, що стосувалися богослужіння у церкві, і релігійно-моральний вплив на ув'язнених, були передбачені у статуті в'язниці. Священик був відповідальним за турботу про моральність ув'язнених. Він виконував багато функцій: судив у тюремній церкві, виконував усі церковні обряди (поховання, хрестини і т.д.); вів бесіди з ув'язненими на релігійні і моральні теми, викладав Закон Божий неповнолітнім ув'язненим. Стан церков в обласних і районних центрах Російської імперії характеризувався як надзвичайно важкий, особливо, при в'язницях, де грошей не вистачало навіть на підтримання їх зовнішнього вигляду. І якщо матеріальний добробут сільського духовенства складалася з пожертвувань прихожан, тюремний священик з паствою з ув'язнених не міг розраховувати на фінансову допомогу з їхнього боку. Таким чином, тюремні священнослужителі були в тяжкому становищі, що не могло не впливати на виконання ними своїх обов'язків.