Заборона суміщення функції судового розгляду і інших процесуальних функцій як підстава самовідводу, відводу
Ключові слова:
суддя, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, представник, самовідвід, відвідАнотація
Традиційним в нашому законодавстві є розмежування функції вирішення справи від інших процесуальних функцій і це порушення згідно п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку, ухвали. Недопущення змішування функцій учасників кримінально-процесуальної діяльності – важлива гарантія прав сторін в процесі і для цього існує інститут відводів. На наш погляд, це може бути пояснено і з точки зору психології, адже суміщення в одній особі функції правосуддя та будь-якої іншої функції чи ролі суперечить її законам. Автори вважають за необхідне передбачити такий спосіб забезпечення засади змагальності, який би заборонив виконувати одному учаснику кримінального процесу дві або більше функції у одному кримінальному провадженні. Самовідвід чи відвід судді слід застосовувати і до тих ситуацій, коли він виконував в даному провадженні інші процесуальні функції як до, так і після обрання (призначення) на посаду судді.
Посилання
Маляренко В. Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1 (11). – С. 40-44.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» // Адвокат. – 2007. – №6. – С. 57-61.
Мамедова Х. А. Институт отводов в уголовном судопроизводстве / Х. А. Мамедова/ – Баку: 1986. – 124 с.
Лилак Д. Д. Мудрість прадавніх про право, закон, владу, правосуддя / Д. Д. Лилак. – К.: Оріони, 2000. – 144 с.
Савицкий В. М. Государственное обвинение в суде / В. М. Савицкий. – М.: Наука, 1971. – 341 с.
Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 938 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 254 с.
Будников В. Субъект доказывания не может быть свидетелем по уголовному делу / В. Будников // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 30-31.
Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Проблема доказательств в советском уголовном процессе / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, П. С. Элькинд. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1978. – 304 с.
Фаткуллин Ф. Н. Общие проблемы процессуального доказывания / Ф. Н. Фаткуллин. – Казань: Издательство Казанского университета, 1976. – 207 с.
Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / М. М. Гродзинский. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – 232 с.
Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе / Е. Р. Россинская. – М.: Инфра, 1996. – 224 с.
Махов В. Н. Участие специалиста в следственных действиях / В. Н. Махов. – М.: ЮЛ, 1975. – 88 с.
Джафаркулиев М. А. Проблема национального языка в судопроизводстве / М. А. Джафаркулиев. – Баку: Азербайджанское государственное издательство, 1989. – 208 с.
Тыричев И. В. О праве судьи участвовать в рассмотрении уголовного дела в подготовительном заседании суда / И. В. Тыричев // Наукові записки Львівського державного університету імені Івана Франка, том 38, серія юридична. – 1956. – Випуск № 3. – Видавництво Львівського університету. –С. 128-136.
Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський. – К.: Юрінком, 1995. – 639 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
